вічність здобута на полі бою
сталевими стінами спин загиблих
воїнів
створює сталевий світ майбутнього
для ненароджених
у крихких руїнах будівель
зруйнованих жорстокою заздрістю
асвабадітєлєй
будівель
стертих співом російськомовних сирен
будівель
підірваних невимовленим криком дитини
посеред однієї нескінченної
ночі
мовчазна непорушність думок
про цілий дім
якого більше нема
про цілу сім'ю
яка не вціліла
про цілого собаку
який не дочекався господаря
про ціле місто
яке лишилось наодинці
з болем
від мовчазної непорушності думок
|яких більше
ніж всесвіт|
про цінність цілісністі
колись ми вчились жити
вчились народжувати
вчились посміхатися
вчились будувати
вчились радіти
вчились бути терплячими
вчились
поважати
інших
вчились просто любити
і в нас досить непогано виходило
та тепер
коли в нас хочуть забрати все те
чого ми навчились
нашим головним вмінням стає
ненавидіти
і нас не потрібно більше вчити то́му
завтра
ми знову будемо вчитися жити
згадуючи всіх загиблих
народжуватись у світі без вибухів
посміхатись крізь сльози
будувати нові стіни для старих будинків
радіти дрібницям
бути терплячими до гуркоту грому
чи надто голосної компанії під вікнами
поважати кожного
майже
кожного
любити завдячуючи всім
хто поклав життя задля того
щоб ми мали змогу навчитися
просто любити
кожну хвилину свого життя
та хоча б спробували жити
знову
пам'ятаючи про тих
хто таку можливість втратив
назавжди
та поки нам потрібна тільки ненависть
яка насичує нашу віру
яка навчила нас вбивати
|у відповідь|
яка захищає наших рідних
тобто всіх хто є частиною механізму цієї країни
яку прийшли ґвалтувати і вбивати ті
хто не є частиною механізму цієї країни
і всього світу
ми вдячні всім воїнам світла
хто здобуває вічність
на полі бою
та поза ним
вічне життя
вічна пам'ять
вічна шана
героям.
© зов сталі : команданте Че
22.05.22
фото : @kztsky Дмитро "Орест" Козацький
